UKRSOC

Мабуть метеорологи навмисно очікували на своє професійне свято, аби особливим чином почаклувати задля того, щоб негода все ж таки відступила, поступаючись сонячній, по справжньому весняній погоді у суботу 24 березня 2018 року. На цей день викладачами кафедри українознавства та соціальних наук (ст.викл.Слободянюк О.Р., доц,Бубнов І.В.) було організовано відвідування студентами та співробітниками університету балетної вистави «Дон Кіхот» Одеського Національного академічного театру опери та балету.

Балету «Дон Кіхот» судилося стати одним з найпопулярніших в репертуарі чи не усіх балетних труп світу. Так само і в Одеському театрі опери та балету до постановки «Дон Кіхота» неодноразово звертались в різні періоди, демонструючи різні варіанти режисерського і хореографічного прочитання вистави.

Відсутність балету «Дон Кіхот» у поточному репертуарі Одеського Національного академічного театру опери та балету в останнє десятиріччя, що було викликано відповідними реставраційними роботами будівлі, сьогодні, на решті, завершилося. Тепер театр разом із глядачами переживає щастя повернення на сцену цього хореографічного шедевру.

В цей день цікаво було спостерігати не лише за перебігом подій на сцені, але й за тими метаморфозами, що відбувалися з глядачами. Справа в тім, що переважну більшість глядачів складали представники саме юнацького віку, що саме по собі є дуже приємною ознакою, а їх очікування були пов’язані, в першу чергу, із спогадами відомого з дитинства роману Сервантеса. Але лібрето спектаклю авторства Маріуса Петіпа передбачає в балетному сюжеті за Дон Кіхотом і Санчо Пансою – головними героями роману – лише ролі персонажів другого плану. Саме ця обставина спочатку викликала певне спантеличення і розчарування більшості глядачів.

Але яскрава танцювальність оперної вистави, виразна мелодійність, багатство і надзвичайна краса хореографічних форм і композицій, низка ефектних комедійних акторських партій та чудові декорації створили свою справу.

Тепла атмосфера сонячної Іспанії із запалюючою феєрією святкових народних танців, зворушливі сцени з лісовими німфами, пристрасне гран па головних героїв – закоханих Кітрі та Базиля – наче за якимось чарівним рухом перетворили глядацьку залу у привітне море радості і вдячності, а бурхливі оплески раз за разом супроводжували натхненну гру акторів. Отже з рештою почуття радості і задоволення від побаченого повною мірою нівелювали первісні оманливі враження.